###Підсумки осінньої частини. Динамо. Апофеоз вільного падіння ###

Команда київського "Динамо" завершила осінню частину чемпіонату України третьою. Подібний випадок трапився у сезоні-1992/1993, коли Анатолій Пузач втратив управління над командою й вона примудрилася з 15-ти матчів першого кола виграти лише сім. Зрештою, суперники – "Дніпро", "Шахтар" і "Чорноморець" - втрат мали теж чимало, через що відставання "Динамо" від лідерів було не катастрофічним і складало три очки при умові, що перемога тоді оцінювалася двома пунктами.

В сезоні-2007/2008 "Динамо" теж пішло на канікули на третьомі місці, програючи 5 очок "Шахтареві" та 4 бали "Дніпру" Олега Протасова. Але тоді навесні команду з піке зумів витягнути Юрій Сьомін, призначення якого тоді всі зустріли з великим оптимізмом та надією. Але всього за кілька років ставлення до росіянина змінилося діаметрально. Нині у клуба, з яким він починав чемпіонат, невиграних матчів - шість, а відстань від лідера вимірюється 14-ма очками. Про чемпіонство можна забути вже зараз.

Біда сучасного "Динамо" в тому, що клуб зупинився в своєму розвитку на тому періоді, коли командою управляв Валерій Лобановський. На той час в порівнянні з конкурентами кияни справді відірвалися на захмарну височінь. Однак час не стоїть на місці. Опоненти розвивалися, не цураючись переймати зокрема й динамівський досвід. "Шахтар", а слідом за ним і "Металіст" з "Дніпром" швидко обійшли "Динамо" за рівнем інфраструктури. Структурну організацію клубної справи конкуренти осягали з закордонних прикладів. В якийсь момент "Динамо" вдавалося утримуватися на плаву й створювати бодай ілюзію боротьби за чемпіонство. Як багато хто заявляв, виключно за рахунок адміністративних важелів впливу. Проте у вересні Григорій Суркіс залишив пост президента ФФУ, позбавивши "доброзичливців" залізного аргументу про закономірність перемог "Динамо".

Показники ФК "Динамо" (Київ) в поточному чемпіонаті

Трансферна діяльність

До останнього міжсезоння кияни в порівнянні з тріо основних конкурентів відзначалися на трансферному ринку не лише безсистемністю підходів до комплектації, а й небажанням (чи нездатністю) витрачати на придбання футболістів значні суми. Цьогоріч, розуміючи, що за суперниками з наявним кадровим ресурсом змагатися буде неможливо, Ігор Михайлович Суркіс нарешті розщедрився. Покупка півоборонця збірної Португалії Міґела Велозу може вважатися найгучнішим в українській історії трансфером. Окрім нього, клуб придбав нападників Марко Рубена з "Вільярреалу" і Раффаеля з "Герти". Креативності середній лінії мав додати Ніко Краньчар з "Тоттенхема". Тайє Тайво з "Мілану" запрошували, аби закрити позицію лівого оборонця, при цьому у "Вест Бромвіч" був відданий Горан Попов. "Хвилеріза" Андрія Богданова з "Арсеналу" клуб повертав радше на перспективу, з урахуванням ліміту на легіонерів. Чергове повернення з "Кривбасу" воротаря Дениса Бойка виглядало безперспективним одразу.

Фото - Олександр Приходько

З втрат виділялося хіба-що прощання з футболом Андрія Шевченка. Бразилець Карлос Корреа після кількох років митарств нарешті домігся повернення на Батьківщину. Те саме бажав зробити Леандро Алмейда, але фінансові умови його викупу не влаштували жоден з бразильських клубів. Олександр Алієв, який ставав для команди все більшою обузою, на правах оренди перейшов у "Дніпро". Колумбієць Ескобар на орендних правах подався додому. Спроби перед стартом сезону позбутися Мілоша Нінковіча і Бадра ель-Каддурі успіхом вкотре не увінчалися.

Нині очевидно, що з новачків користь команді приніс лише Міґел Велозу. Постійно грав і Тайво, проте ефективність тих дій зазвичай була дуже низькою. Тайє продемонстрував вміння підключатися до атак, але з безпосередніми оборонними функціями часто не вправлявся через те, що губив позицію. Решта новобранців не зуміла навіть стати повноцінними гравцями основи. Краньчар, якому тренери намагалися довіряти, провів від сили два-три успішних матчі. Інші провалив. Раффаель запам'ятався хіба-що катастрофічними обрізками, які призвели до голів у ворота "Динамо" в матчах Ліги чемпіонів проти "Парі Сен-Жермену" і чемпіонату України проти "Металіста".

Фізична готовність

Юрій Павлович Сьомін, готуючи команду до сезону, форсував пік форми на серпень. Свого, з огляду на те, що кияни пройшли "Фейєнорд" і менхенґладбахську "Боруссію" і пробилися тим самим до групового турніру Ліги чемпіонів, російський фахівець досяг. Досяг, бо в його контракті була опція, котра трошки згодом з допомогою Дмитра Селюка допомогла тренерові відсудити у киян кругленьку суму. Везіння чи ні, фактор подальшого спаду – так чи інакше, математичного результату, пробившись до групового турніру Ліги чемпіонів, команда досягла. А далі – хоч потоп.

Фото - Олег Журавльов

Спад у формі був справді катастрофічним. Його наслідком були 1:4 у Парижі і поразка з таким же рахунком трьома днями згодом у Донецьку, в матчі 1/16 фіналу Кубка України проти "Шахтаря". Так розгромно на внутрішній арені за всі роки незалежності "Динамо" не програвало ніколи. Власне, то й був кінець для Сьоміна, котрого нині з киянами поєднують хіба-що відсуджені й ще не потрачені гроші, а також журналістські прохання прокоментувати чергову подію, пов'язану з колись найсильнішим українським клубом.

Прийнявши команду в середині вересня, Олег Блохін мусив щось міняти. Давати навантаження в розпал сезону ризиковано, але іншого виходу не було. Бо від Сьоміна Олег Володимирович отримав у спадок абсолютно розтренований колектив. Через те кілька перших тижнів роботи нового наставника команда провела під знаком фізичних навантажень, котрі не могли не позначитися на стані команди під час офіційних матчів. Зрештою, гірше, ніж було, бути вже не могло.

Фото - Getty Images

Знаючі люди кажуть, що футболісти від тренувальних нововведень були, м'яко кажучи, не в захваті. Але не працювати не могли. А на матчі мотиватор Блохін налаштовувати вміє. Звісно, на ті матчі, на яких Олег Володимирович був присутнім, зважаючи на стан здоров'я. Так чи інакше, до середини листопада стан футболістів був підтягнений до спільного знаменника. Про вихід на оптимальний рівень фізичних і функціональних кондицій мова, звісно, не йшла. Але й відверто кволим, як на початку осені, "Динамо" вже не було. Більше того, на провідні ролі вийшли гравці, на яких на початку сезону випало менше навантаження – Лукман Аруна і Дуду. Можна сміливо говорити, що саме завдяки проведеній Блохіним роботі кияни не відстали від другого місця катастрофічно, знаходяться від "Дніпра" лише на відстані одного очка, а "Металіст" на один пункт випереджають.

Тактична гнучкість

Навіть запросивши до складу такого креативного хавбека, як Ніко Краньчар, Юрій Павлович Сьомін не зраджував собі й у зустрічах з сильними суперниками не цурався переходити на гру в три опорних півоборонці. Зокрема так було й в обох поєдинках проти "Боруссії", де "Динамо" за грою поступалося, але за сумою все ж німців пройшло. Свій потенціал Краньчар в умовах тактичних обмежень і своєї нинішньої фізичної форми розкрив лише в одному матчі – проти "Волині" на самому початку сезону. Втім, на щось інакше розраховувати було важко, оскільки кияни в зустрічі проти тієї ж "Боруссії" іноді діяли за схемою, схожою до 1-9-1. При цьому Браун Ідейє попереду часто був відірваним від решти команди. Такою була "київська Барселона" імені Сьоміна.

Фото - Олександр Приходько

Олег Блохін з перших же поєдинків проти "Зорі" і загребського "Динамо" продемонстрував намір повернути киянам притаманний їм впродовж багатьох років стиль з використанням пресингу і вмінням проводити атаки через фланги. Виходило непросто, бо більшість футболістів нинішнього складу просто не привчені до такого стилю гри. Окрім того, перелаштуватися їм заважала погана фізична готовність. Не секрет, що пресинг вимагає значних функціональних ресурсів. А їх не було. Особливо втомленими виглядали вінґери Олег Гусєв і Андрій Ярмоленко. Вони не показували оптимальних швидкісних показників й відповідно динамівські "крила" в більшості матчів працювали з далеким від повного розмахом. Лише ввівши в основу Дуду і перевівши Гусєва через травму Даніло у захист, Блохін тим самим трохи підвищив флангову ефективність гри своєї команди.

Оптимальний склад та розстановка

Гравець осінньої частини – Міґел Велозу

Показовим був виїзний матч Ліги чемпіонів у Порту. В ньому Велозу був єдиним у складі команди київського "Динамо" виконавцем, хто сміливо йшов у боротьбу, вигравав єдиноборства і брав гру на себе. Партнери при цьому, складалося враження, своїми хаотичними переміщеннями демонстрували нерозуміння того, що намагається зробити Міґел. Загалом португалець проявив себе лідером і у відверто оборонних побудовах Сьоміна, і в спрямованих більше на атаку схемах Блохіна. То за умови, що при новому тренері Велозу часто грав єдиного опорного оборонця. Але його функції не обмежувалися лише руйнівною роботою в силу того, що збільшилася рухливість гравців середньої лінії загалом.