###Во полє бєрйозка. Росіяни в чемпіонатах України: каверзи натуралізації і тренерські метри ###

Росіян у нинішній українській Прем'єр-лізі немає взагалі. І, мабуть, не лише війна з "братушкамі" тому виною. Хоча то – одна з причин. Але достатньо проаналізувати тенденції присутності росіян в нашому чемпіонаті в минулі роки, щоб переконатися: дійсно топові гравці рівня національної збірної сусідньої країни до нас не їхали ніколи. Майже ніколи. Приклади протилежного характеру були, але вони поодинокі й обмежуються, мабуть, присутністю в "Чорноморці" середини 90-х недавнього учасника Мундіалю-1994 Владислава Тернавського й виступами трохи згодом за київське "Динамо" Алєксєя Герасименка. Щоправда, один й інший на момент переходу в Україну визначальними для збірної Росії виконавцями не були, а з часом й узагалі перестали отримувати туди виклики.

Витязі в тигровій шкірі. Грузини в українському футболі: від засилля до ретельного відбору

Кладезь талантів. Латиноамериканці в Україні: зірки поміж тургрупи

Пригоди африканців в Україні: цифри, факти і байки

Відразу зазначу, що роблячи спробу узагальнити список росіян в українському елітному дивізіоні, керувався, коли мова йшла про початок 90-х й часті зміни громадянства, кількома принципами. Як відомо, після розпаду СССР кожен недавній мешканець однієї шостої суші міг обирати паспорт однієї з 15-ти відновлених незалежних країн за бажанням. З огляду на це не зараховую до росіян, скажімо, уродженця Ростова-на-Дону Олега Матвєєва. На момент розпаду СССР він виступав у складі "Динамо", пізніше викликався до лав збірної України (хоча й не зіграв за неї жодного матчу), а на історичну Батьківщину вже не повертався.

З корінним москвичем Дмитром Тяпушкіним (на фото) ситуація трохи інакша. Він виступав за тернопільску "Ниву" в совєцькі часи й у перших чемпіонатах України, а потім перейшов у "Спартак". Але при цьому Дмитро зберіг українське громадянство і виступав за збірну нашої країни.

Не буде у цьому реєстрі абхазця Ахріка Цвейби, котрий відзначився унікальним для світового футболу досягненням – грав відразу за п'ять різних національних збірних (СССР/СНГ, України, Грузії, анексованої Абхазії й, власне, Росії). Вважаю, що у цьому випадку варто проявити послідовність і взяти за основу грузинське походження Ахріка.

Неоднозначною є й ситуація з українськими футболістами, які на зорі незалежних чемпіонатів виступали удома, а потім, перебравшись до Росії, змінювали громадянство і виступали згодом за збірну наших поневолювачів. Мова про харків'янина Олександра Помазуна, донеччанина Сергія Щербакова, дніпропетровців Сергія Мамчура, Володимира Лебедя і Андрія Каряку, одеситів Іллю Цимбаларя і Юрія Никифорова. Оскільки у першому чемпіонаті вони, виступаючи за українські клуби, вважалися українцями, а дехто навіть встиг зіграти у дебютних матчах збірної України, зараховувати цих футболістів до числа леґіонерів недоречно.